«Повість минулих літ» не має одного автора в сучасному розумінні цього слова. Традиційно її укладачем вважають Нестора Літописця, а подальші редакції пов’язують з ігуменом Сильвестром та іншими книжниками.
Хто є автором «Повісті минулих літ»
Традиційним автором і першим укладачем «Повісті минулих літ» вважають Нестора Літописця — ченця Києво-Печерського монастиря, який жив приблизно у 1056–1114 роках. Першу редакцію літопису він завершив близько 1113 року. Тому в навчальних посібниках твір часто називають літописом Нестора.
Нестор був не просто автором художньої розповіді. Він уклав велике літописне зведення, тобто поєднав у єдиний текст матеріали різного походження. Для роботи він використовував попередні літописи, усні перекази, візантійські хроніки та князівські грамоти. Такі праці створювали ченці, які вміли читати, писати й працювати з давніми рукописами.
Ім’я Нестора стало відомим попри втрату оригіналу. Воно збереглося в заголовку пізнішого рукопису — Іпатіївського списку. Водночас це не означає, що весь текст у відомому нам вигляді написав лише Нестор: після його роботи літопис переписували, доповнювали й пристосовували до потреб різних князівських дворів.
Три редакції літопису та роль ігумена Сильвестра
Під словом «автор» у випадку «Повісті минулих літ» треба розрізняти першого укладача і наступних редакторів. Нестор створив основу літописного зводу, а інші книжники редагували окремі частини, додавали нові записи та змінювали акценти. На текст впливали політичні обставини й інтереси князівських родин.
У 1116 році ігумен Видубицького монастиря Сильвестр за дорученням великого князя Володимира Мономаха переробив кінцівку літопису. Він додав власний запис і підготував другу редакцію. Через це Сильвестра інколи називають автором «Повісті минулих літ», але точніше вважати його редактором і укладачем другої редакції.
Третю редакцію створили у Видубицькому монастирі в 1118 році для князя Мстислава Володимировича, сина Володимира Мономаха. Її укладач точно не встановлений. Отже, історія тексту складається з кількох етапів, а не з одноразового написання одним письменником.
| Редакція | Рік створення | Укладач / Редактор | Особливості та замовник |
|---|---|---|---|
| Перша редакція | Близько 1113 року | Чернець Нестор Літописець | Створена в Києво-Печерському монастирі, оригінальний першопис |
| Друга редакція | 1116 рік | Ігумен Сильвестр | Укладена у Видубицькому монастирі на замовлення Володимира Мономаха |
| Третя редакція | 1118 рік | Невідомий книжник Видубицького монастиря | Складена для новгородського князя Мстислава Володимировича |
Ці редакції показують, як у Київській Русі працювали з історичними текстами. Кожен новий укладач зберігав основний матеріал, але міг уточнювати події, змінювати завершення або додавати записи, потрібні його замовнику.
Чи зберігся оригінал літопису та в яких списках він дійшов
Рукописний оригінал «Повісті минулих літ», створений на початку XII століття, до наших днів не зберігся. Термін «список» означає рукописну копію, переписану від руки через багато років або століть після створення первісного тексту. Саме завдяки таким копіям дослідники читають літопис і порівнюють його редакції.
Найдавніші відомі списки належать до XIV–XV століть. У них літописні події доведено до 1110–1117 років. Копії відрізняються складом тексту, мовними особливостями та додатковими записами, тому жоден список не можна просто ототожнювати з утраченим оригіналом.
- Лаврентіївський список: створений у 1377 році ченцем Лаврентієм; містить другу редакцію Сильвестра 1116 року.
- Іпатіївський список: датований початком XV століття; містить третю редакцію 1118 року та згадує ім’я Нестора.
- Радзивіллівський список: рукопис XV століття, відомий великою кількістю кольорових мініатюр-ілюстрацій.
Списки мають значення не тільки як копії тексту, а й як пам’ятки писемної культури. Наприклад, мініатюри Радзивіллівського списку допомагають уявити, як середньовічні книжники та художники зображали події літопису.
Про що розповідає пам’ятка та чому вона важлива
«Повість минулих літ» охоплює великий період історії Русі. Розповідь починається з легендарного заснування Києва Кием, Щеком, Хоривом і Либіддю, а далі переходить до подій князівської доби. Літопис описує походження князів, воєнні походи, хрещення Русі, міжкнязівські конфлікти та важливі події 1110-х років.
Пам’ятка важлива для історії України, бо містить ранні писемні свідчення про Київ, князів, міста й суспільне життя Русі. Вона також показує, як середньовічні книжники пояснювали минуле та пов’язували окремі події в одну історичну розповідь. Для культури України це один із головних давніх текстів, пов’язаних із київською книжною традицією.
«Повість минулих літ» є колективною працею давньоруських інтелектуалів, де чернець Нестор заклав основу та концепцію історії Русі, а ігумен Сильвестр та наступні переписувачі зберегли й адаптували текст для нащадків.
Тому на запитання про автора найточніше відповідати так: традиційним укладачем першої редакції був Нестор Літописець, а відомий текст сформували також Сильвестр і пізніші книжники. До нас він дійшов не в оригіналі, а в рукописних списках, створених через кілька століть.
