Оноре де Бальзак — французький письменник XIX століття. Він створив великий цикл романів «Людська комедія». Це понад 90 творів про життя Франції того часу. Доля пов’язала його з Україною. Кілька років він жив у Верхівні, бував у Києві та одружився в Бердичеві.
Дитинство, походження та освіта Оноре де Бальзака
Оноре де Бальзак народився 20 травня 1799 року в місті Тур у Франції. Його батько Бернар-Франсуа походив із селянської родини з прізвищем Бальса. Під час революційних змін він розбагатів, став чиновником. Родина змінила прізвище на Бальзак і додала до нього частку «де».
У 1807–1814 роках хлопець навчався у Вандомському коледжі. Там панувала сувора дисципліна. Уроки давалися йому важко. Зате він багато читав. Книги замінили йому розваги.
Пізніше родина переїхала до Парижа. Оноре вчився у Школі права. Слухав лекції і в Сорбонні. Це старовинний Паризький університет. У 1819 році він завершив юридичну освіту.
Юристом він працювати не захотів. Вирішив стати письменником. Перші готичні романи — тобто страшні пригодницькі історії — підписував вигаданими іменами. Псевдонім — це вигадане ім’я автора. Успіху ці книжки не мали. Спроба відкрити власну видавничу справу закінчилася великими боргами.
Літературна творчість та грандіозний цикл «Людська комедія»
Перший великий успіх прийшов у 1829 році. Історичний роман «Шуани» помітили читачі й критики. Історичний роман — це твір, де вигадані герої діють на тлі справжніх подій минулого. У цьому разі йшлося про повстання у Бретані.
Після цього Бальзак задумав «Людську комедію». Це не один роман, а цикл. Цикл — це багато творів, об’єднаних спільною ідеєю. Письменник хотів показати все французьке суспільство XIX століття: багатих і бідних, місто й провінцію, чиновників, банкірів, художників.
Герої переходять з однієї книжки в іншу. Читач зустрічає їх у різних романах. Усього в циклі понад 90 завершених творів. Працював Бальзак по 14–16 годин на добу. Писав переважно вночі. Сили підтримував міцною чорною кавою.
- «Шуани» (1829)
- «Шагренева шкіра» (1831)
- «Євгенія Гранде» (1833)
- «Батько Горіо» (1835)
- «Втрачені ілюзії» (1837–1843)
- «Кузина Бетта» (1846)
- «Кузен Понс» (1847)
Бальзак писав як реаліст. Реалізм — це напрям, де життя показують правдиво, без прикрас. Він збирав газетні вирізки, вивчав професії, ходив по крамницях і конторах. До шкільної програми найчастіше входять «Батько Горіо» та «Євгенія Гранде».
Особисте життя письменника та феномен «бальзаківського віку»
Першим великим коханням стала Лаура де Берні. Вона була значно старша за Оноре. Підтримувала його грошима й порадами. Вірила в нього тоді, коли його книжки ще не купували.
У 1832 році Бальзак отримав лист з підписом «Іноземка». Авторкою була польська графиня Евеліна Ганська. Так почалося листування. Воно тривало понад 15 років. Вони довго не могли одружитися через закони й майнові справи.
Вислів «жінка бальзаківського віку» з’явився після роману «Тридцятирічна жінка» (1832). У XIX столітті так називали жінку 30–40 років. Вона вже мала життєвий досвід. Мала власну думку. Була психологічно зрілою. Для того часу це вважалося незвичним.
Листи Бальзака й Ганської збереглися. Їх вивчають біографи. У них видно щоденний побут письменника: борги, строки здачі рукописів, плани поїздок. Це допомагає зрозуміти, як народжувалася «Людська комедія».
Український період Бальзака: Верхівня, Київ та Бердичів
Уперше Бальзак приїхав у Верхівню у вересні 1847 року. Це село на Житомирщині. Там був маєток Ганських. З перервами він жив тут до весни 1850 року. Працював над новими творами. Гуляв степами. Писав друзям про широчінь української природи.
Київ він відвідував кілька разів: у 1847, 1848 і 1850 роках. Його вразили краєвиди Дніпра. Він оглядав Києво-Печерську лавру. Це старовинний монастир на пагорбах над річкою. Київ він називав «вічним містом Півночі».
14 березня 1850 року Бальзак та Евеліна Ганська обвінчалися. Це сталося в місті Бердичів. Шлюб зареєстрували в костелі Святої Варвари. Після весілля подружжя вирушило до Парижа.
Останні місяці життя та спадок
Здоров’я письменника було підірване. Давалися взнаки роки нічної праці. Шкодило й надмірне вживання кави. Важка дорога з України додала втоми. Лікарі говорили про серцеву недостатність та гіпертрофію серця. Гіпертрофія — це болісне збільшення серцевого м’яза.
Оноре де Бальзак помер 18 серпня 1850 року. Сталося це в Парижі. Минуло лише кілька місяців після повернення з України. Поховали його на кладовищі Пер-Лашез. Це знаменитий паризький цвинтар. Там лежать відомі письменники, художники, музиканти.
Прощальну промову виголосив Віктор Гюго. Це відомий французький письменник, автор роману «Собор Паризької Богоматері». Він сказав, що Бальзак увійшов до когорти найвидатніших мислителів людства.
Хронологічна таблиця життя і творчості Оноре де Бальзака
Таблиця допомагає швидко повторити головне. Дати стоять по порядку. Поруч — коротка суть події.
| Рік / Дата | Подія з життя та творчості |
|---|---|
| 20 травня 1799 року | Народження письменника у місті Тур (Франція) |
| 1819 рік | Завершення юридичної освіти в Парижі та рішення зайнятися літературою |
| 1829 рік | Публікація роману «Шуани», перший великий літературний успіх |
| 1832 рік | Початок листування з Евеліною Ганською («Іноземкою») |
| 1847–1850 роки | Перебування в Україні (Верхівня, Київ) та вінчання в Бердичеві у березні 1850 року |
| 18 серпня 1850 року | Смерть у Парижі, поховання на кладовищі Пер-Лашез |
Для конспекту досить запам’ятати чотири опори. Народження — 1799. Перший успіх — 1829. Листи до Ганської — з 1832. Україна й смерть — 1847–1850. Решту дат легко прив’язати до них.
