Генріх Гейне — німецький поет, публіцист і критик XIX століття. Він писав про кохання й самотність, а в прозі та сатиричних поемах гостро висміював суспільні порядки. Його життя пройшло між Німеччиною та Францією.
Походження, дитинство та роки навчання
Гейне народився 13 грудня 1797 року в Дюссельдорфі, у родині купця. При народженні його назвали Гаррі. Сам поет іноді називав інший рік — 1799-й, але загальноприйнятою датою його народження вважають 1797 рік.
Він навчався в Дюссельдорфському ліцеї. У 1816 році родина відправила юнака до Гамбурга: багатий дядько Соломон Гейне сподівався, що племінник займатиметься торгівлею.
У 1816–1819 роках Гаррі пробував вести комерційні справи, але успіху не мав. У Гамбурзі він закохався у свою кузину Амалію, та вона не відповіла взаємністю. Ці переживання підштовхнули його до перших віршів.
У 1819–1825 роках Гейне вивчав право в університетах Бонна, Геттінгена та Берліна. У Берліні він слухав лекції філософа Георга Гегеля. Зрештою Гейне здобув ступінь доктора права, однак юристом не став.
Головні твори та літературна слава
Першу популярність Гейне принесли ліричні вірші про кохання, розлуку й тугу. Вони легко запам’ятовувалися, а дотепна сатира показала інший бік його письма — гострий і часом насмішкуватий.
У прозі поет поєднував розповіді про подорожі з особистими спостереженнями. Він міг описати побачене, а тоді раптом пожартувати про політику чи звички людей.
- «Два гренадери» (1816) — балада про солдатів наполеонівських воєн.
- «Подорожні картини» (1826–1831) — прозові нариси про подорожі й суспільство.
- «Книга пісень» (1827) — збірка романтичної лірики, що принесла Гейне широку славу.
- «Атта Троль» (1841–1843) — сатирична поема з насмішкою над політичними й літературними поглядами.
- «Німеччина. Зимова казка» (1844) — поема, що критикує політичну реакцію в Німеччині.
- «Романсеро» (1851) — пізня збірка з гіркою іронією та трагічними нотами.
«Книга пісень» зібрала вірші, написані в різні роки, зокрема ранню лірику. Багато поезій Гейне поклали на музику: наприклад, Франц Шуберт використав його вірші у вокальному циклі «Лебедина пісня».
Паризька еміграція та останні роки життя
У 1831 році Гейне переїхав до Парижа. У Німеччині на нього тиснули цензура й політичні обмеження, а у Франції він продовжив писати статті та книжки. У Парижі поет спілкувався з письменниками, музикантами й журналістами, серед яких були Оноре де Бальзак і Фредерік Шопен.
У 1848 році Гейне тяжко захворів. Хвороба хребта прикувала його до ліжка, і наступні роки він називав «матрацною могилою». Попри фізичний біль і слабкість, поет зберіг ясність розуму та продовжував писати. У цей час він створював пізні вірші, сповнені роздумів про страждання, смерть і віру.
Гейне помер у Парижі 17 лютого 1856 року. Його поховали на цвинтарі Монмартр.
Дружина поета Матильда, з якою він одружився 1841 року, підтримувала його під час хвороби. Гейне залишався в Парижі до кінця життя.
Хронологічна таблиця життя і творчості
Основні дати допоможуть швидко пригадати, як змінювалися життя Гейне та його літературна робота.
| Рік / Період | Подія / Етап життя |
|---|---|
| 1797 | Народження в Дюссельдорфі; справжнє ім’я — Гаррі. |
| 1816 | Написання балади «Два гренадери». |
| 1816–1819 | Спроба комерційної діяльності в Гамбурзі під опікою дядька Соломона. |
| 1819–1825 | Навчання в університетах Бонна, Геттінгена та Берліна; здобуття ступеня доктора права. |
| 1827 | Вихід поетичної збірки «Книга пісень». |
| 1831 | Переїзд до Парижа. |
| 1844 | Публікація поеми «Німеччина. Зимова казка». |
| 1848–1856 | Важка хвороба; період «матрацної могили». |
| 1856 | Смерть у Парижі. |
У рефераті корисно розрізняти дату написання твору та рік його виходу друком: вони не завжди збігаються.
Генріх Гейне в українських перекладах
Вірші Гейне рано стали популярними в Україні. Їх перекладали українські поети, а робота над ними допомагала розвивати українське перекладацтво.
Серед відомих перекладачів — Леся Українка, Іван Франко, Пантелеймон Куліш і Максим Рильський. Українською зазвучали поезії з «Книги пісень», частину з них вивчають на уроках зарубіжної літератури.
У ліриці Гейне часто з’являються кохання, розлука й туга. Один із упізнаваних образів його поезії — самотнє дерево на півночі, яке нагадує про віддаленість і бажання бути поруч із кимось.
