Дієприслівник здається складним лише на перший погляд. Насправді це дуже зручна форма дієслова, яка допомагає показати другу дію поруч із головною, не перевантажуючи речення зайвими словами.
Головні питання дієприслівника за видами
Дієприслівник відповідає на питання «що роблячи?» та «що зробивши?». Це особлива незмінювана форма дієслова, яка називає додаткову дію при основній. Головну дію в реченні завжди виконує присудок, а дієприслівник лише пояснює або доповнює його.
Питання дієприслівника напряму залежить від його виду. Недоконаний вид відповідає на питання «що роблячи?». Він позначає дію, яка триває одночасно з головною. Наприклад: хлопець іде вулицею і водночас співає пісню (іде що роблячи? співаючи).
Доконаний вид відповідає на питання «що зробивши?». Тут додаткова дія вже повністю відбулася або закінчилася раніше за головну. Наприклад: дівчина спочатку зачинила вікно, а потім пішла спати (пішла що зробивши? зачинивши вікно). У реченні до будь-якого дієприслівника також можна поставити загальне смислове питання «як?».
Суфікси дієприслівників недоконаного і доконаного виду
Суфікс — це найпростіша та найшвидша підказка. Якщо подивитися на частину слова перед кінцем, можна одразу визначити вид і безпомилково поставити запитання.
- Дієприслівники недоконаного виду (що роблячи?): мають суфікси -учи, -ючи, -ачи, -ячи (читаючи, пишучи, сидячи, летячи).
- Дієприслівники доконаного виду (що зробивши?): утворюються за допомогою суфіксів -ши, -вши (зробивши, прочитавши, принісши, зупинившись).
Дієприслівник не змінюється за родами чи числами. Через це в нього немає закінчення, а всі зазначені буквосполучення є саме словотворчими суфіксами, на які слово закінчується.
Чому в кінці дієприслівника завжди пишеться літера И
Багато школярів роблять помилку, записуючи в кінці дієприслівника літеру «і». Оскільки ця форма слова незмінна, вона не має відмінкових закінчень, властивих прикметникам чи іменникам. Усі суфікси дієприслівників завершуються виключно голосною «и».
Якщо слово відповідає на питання «що роблячи?» або «що зробивши?», на його кінці ніколи не може бути літер «і» чи «е». Завжди пиши тільки букву «и»: слухаючи, намалювавши, знаючи, посміхнувшись.
Цей простий орієнтир допомагає уникнути прикрих помилок під час виконання вправ, диктантів чи контрольних робіт.
Як відрізнити дієприслівник від дієприкметника
Ці дві форми часто плутають через схоже звучання суфіксів. Проте дієприкметник завжди вказує на ознаку предмета і прив’язаний до іменника, тоді як дієприслівник називає дію і залежить від дієслова.
| Ознака | Дієприслівник | Дієприкметник |
|---|---|---|
| Питання | що роблячи? що зробивши? (як?) | який? яка? яке? які? |
| Що означає | додаткову дію | ознаку предмета за дією |
| Змінюваність | незмінювана форма (не має закінчення) | змінюється за родами, числами, відмінками |
| Приклади слів | сяючи, ревучи, сидячи (на кінці -и) | сяючі, ревучі, сидячі (на кінці -і) |
Щоб перевірити себе, спробуй змінити слово за питаннями. Форма на «-і» легко змінюється (ревучий, ревучого, ревучим), тому це дієприкметник. Форма на «-и» залишається незмінною в будь-якому оточенні.
Роль дієприслівника в реченні та приклади
У реченні дієприслівник завжди виступає обставиною. При синтаксичному розборі його підкреслюють штрих-пунктиром — крапкою з тире (_._._). Це правило діє як для одного окремого слова, так і для цілого дієприслівникового звороту разом із залежними словами.
Щоб знайти дієприслівник у тексті, став до нього подвійне питання від дієслова-присудка: спочатку смислове (як? коли?), а потім граматичне (що роблячи? що зробивши?).
Хлопець читав книгу (як? що роблячи?), роблячи нотатки в зошиті.
Почувши дзвінок (коли? що зробивши?), учні зайшли до класу.
У першому прикладі дія відбувається одночасно з читанням, а в другому — учні зайшли вже після того, як пролунав сигнал. Визначення зв’язку з головним дієсловом дозволяє безпомилково знаходити межі звороту в будь-якому завданні.
